«Ціна йому — життя»

На цвинтарі  голодомору
Стою дивлюсь наперехрест…
Калина тягнеться угору,
Один на всіх-пекучий хрест…
А скільки тут людей зарито
У тридцять третьому було?
Мовчить душа несамовито,
Зітхає болісно село…

    Кожна людина, як і все свідоме людство, живе у трьох вимірах: учора сьогодні і завтра. Учора - це наша історія . Ми не знали її. А вона бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань.  Але наше громадське завдання скликати живих до тих сіл і хуторів, до тих криниць і спільних ям, куди скидали сотнями виснаженні тіла наших з вами бабусь і дідусів, матерів і батьків, братів і сестер.
    Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, пам’яті  українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії  ХХ століття, була присвячена скорботна  лінійка у Петрашівському НВК.       

    Учні знову змусили згадати кожного з присутніх про ті страшні часи Голодомору, задуматись над трагедією, що не минула майже жодну сімю українського народу.     Серця  учнів та вчителів не залишились байдужими після участі в лінійці і скорботної хвилини мовчання та вшанування пам’яті загиблих в 1932-1933роки.







Коментарі